Минулий тиждень я провів у місті Лева. Взагалі, я поїхав з метою написати творчі конкурси на факультеті журналістики в ЛНУ ім. Франка та на кафедрі журналістики "Львівської Політехніки"... Але я всиг і помилуватися чудовим Львовом.
Львів - це місто, де чудово співіснує минуле з сучасним. Де пам'ятки архітектури майже завжди виглядають належним чином та їхньому подальшому буттю нічого не загрожує. Це саме те місто, де запах кави, на диво, можна відчути не лише в кав'ярні, а й в трамваї чи автобусі, на вулицях та площах.
У Львові мені дуже подобається вигляд громадського транспорту. Адже здебільшого там чисто, водії не курять, зупиняються лише на зупинках. Для порівняння, у Дніпропетровську, на мою думку,є велика проблема з громадським транспортом. Для мене - це просто каторга. Шансон - це обов'язкова умова наших маршруток. Водії часто курять, дим летить в салон і це вельми заважає комфортному перебуванню пасажирів у транспорті, а про те, що у когось може бути алергія я взагалі мовчу. Про зупинки годі й говорити. Частіше за все водії зупиняють там, де завгодно пасажиру. Чи то під магазином, чи біля смітника, чи навпроти четвертого дерева від перехрестя...
Також мене бентежить питання пільгових місць в транспорті, адже, як відомо, в Дніпрі вони обмежені. Тобто той, хто перший зайшов у маршрутку, показав посвідчення - той їде безкоштовно, а людина, яка зайшла пізніше, але також має пільги - обмежена у своїх правах. У Львові я такого не зустрічав. Чи це студент, чи дитина з багатодітної сім'ї, може пенсіонер - усі рівні.
Особливо у Львові мені подобаються назви вулиць. Це вам не вулиця Пєтровскава, Лєніна чи ше "краще" - жовтневого перевоту. Це різкий контраст з тим самим Дніпром, де комуністичні назви прижилися, здається, назавжди. У місті Львові вулиці носять прізвища відомих українських письменників, визначних діячів та просто людей, яких можна поважати.
Одного разу, коли ми запитали у перехожої жіночки як доїхати до вулиці Вашингтона, ми не могли не запитатися у неї чому саме це їм'я носить вулиця, адже американський президент немає ніякого відношення до України. Вона відповіла, що львів'яни обрали тих людей, яких поважають. Чи це Вашингтон, чи це Руставеллі, чи може Бандера та Шухевич. Ми маємо віддавати шану тим, хто цього дійсно заслуговує.
Я отримую велике задаволення, коли їду в трамваї та чую: "Наступна зупинка - вулиця Бандери", або "Зупинка - Хмельницького". Це трохи незвично для мого слуху :)
Взагалі, я не знаю, чи вистачить мого словникового запасу для того, щоб описати красу цього міста, цих привітних людей, охайні вулиці, квітучі клумби та газони, запах справжньої львівської кави та смак чорної львівської шоколадки.
Ну і невеличкий фотозвіт:
Немає коментарів:
Дописати коментар