Львівський тиждень: автобуси, вулиці та Дніпро

 Минулий тиждень я провів у місті Лева. Взагалі, я поїхав з метою написати творчі конкурси на факультеті журналістики в ЛНУ ім. Франка та на кафедрі журналістики "Львівської Політехніки"... Але я всиг і помилуватися чудовим Львовом. 
  
  

  

  Львів - це місто, де чудово співіснує минуле з сучасним. Де пам'ятки архітектури майже завжди виглядають належним чином та їхньому подальшому буттю нічого не загрожує. Це саме те місто, де запах кави, на диво, можна відчути не лише в кав'ярні, а й в трамваї чи автобусі, на вулицях та площах. 

   У Львові мені дуже подобається вигляд громадського транспорту. Адже здебільшого там чисто, водії не курять, зупиняються лише на зупинках. Для порівняння, у Дніпропетровську, на мою думку,є велика проблема з громадським транспортом. Для мене - це просто каторга. Шансон - це обов'язкова умова наших маршруток. Водії часто курять, дим летить в салон і це вельми заважає комфортному перебуванню пасажирів у транспорті, а про те, що у когось може бути алергія я взагалі мовчу. Про зупинки годі й говорити. Частіше за все водії зупиняють там, де завгодно пасажиру. Чи то під магазином, чи біля смітника, чи навпроти четвертого дерева від перехрестя...

  

  Також мене бентежить питання пільгових місць в транспорті, адже, як відомо, в Дніпрі вони обмежені. Тобто той, хто перший зайшов у маршрутку, показав посвідчення - той їде безкоштовно, а людина, яка зайшла пізніше, але також має пільги - обмежена у своїх правах. У Львові я такого не зустрічав. Чи це студент, чи дитина з багатодітної сім'ї, може пенсіонер - усі рівні.

  

  Особливо у Львові мені подобаються назви вулиць. Це вам не вулиця Пєтровскава, Лєніна чи ше "краще" - жовтневого перевоту. Це різкий контраст з тим самим Дніпром, де комуністичні назви прижилися, здається, назавжди. У місті Львові вулиці носять прізвища відомих українських письменників, визначних діячів та просто людей, яких можна поважати. 

  

  Одного разу, коли ми запитали у перехожої жіночки як доїхати до вулиці Вашингтона, ми не могли не запитатися у неї чому саме це їм'я носить вулиця, адже американський президент немає ніякого відношення до України. Вона відповіла, що львів'яни обрали тих людей, яких поважають. Чи це Вашингтон, чи це Руставеллі, чи може Бандера та Шухевич. Ми маємо віддавати шану тим, хто цього дійсно заслуговує.

  

  Я отримую велике задаволення, коли їду в трамваї та чую: "Наступна зупинка - вулиця Бандери", або "Зупинка - Хмельницького". Це трохи незвично для мого слуху :)

  

  Взагалі, я не знаю, чи вистачить мого словникового запасу для того, щоб описати красу цього міста, цих привітних людей, охайні вулиці, квітучі клумби та газони, запах справжньої львівської кави та смак чорної львівської шоколадки. 

Ну і невеличкий фотозвіт:

  

Мене просто надихають ці цитати: Нік Вуйчіч про цінності життя

  Мене завжди вражали такі люди, яких природа зробила особливими. Вони прагнуть жити так, аби довести усім на світі, що життя - це прекрасно. Його треба цінувати, треба приносити як можна більше користі, варто жити на повну.

Нік Вуйчіч - люди, яка надихнула мене сьогодні на цей пост. Цей американець народився без ніг та без рук. Але (!) він вміє плавати, кататися на скейті, писати, малювати, користуватися комп'ютером. Він об'їздив вже майже 45 країн, виступаючи з мотиваційними лекціями та тренінгами. 

"Нік міг обрати шлях, яким ідуть інваліди, але він пішов дорогою нормальних людей, він не признавав що він інвалід. Нік не хотів щоб його доглядали і він усього хотів навчитися сам."    

                                                     З "Вікіпедії" 

                                                                      

  До вашої уваги підбірка кращих цитат Ніка:

• Станьте другом, коли вам потрібні друзі. Даруйте надію, коли самі потребуєте її.

• Якщо ніхто не відчиняє, стукайте відразу в кілька дверей.

• Всі ми можемо знайти один в одному щось погане або недосконале. Але я волію шукати крупинки золота.

• Поводьтеся так, щоб власні вчинки вас надихали.

• Ми не повинні жити в очікуванні того, що щастя настане, коли ми доб'ємося мети або придбаємо якусь річ. Щастя має бути з нами постійно, а щоб добитися цього, потрібно жити в гармонії - духовній , психологічній , емоційній і фізичній.

• Ви повинні зрозуміти, що відразу отримати відповіді іноді неможливо.

• Коли ви не готові прийняти себе, то ще менше готові прийняти інших людей.

• У світі багато проблем, які мене не торкнулися. Я впевнений, що моє життя в тисячу разів легше, ніж життя багатьох людей.

• Я дуже рано засвоїв, що просити про допомогу можна і потрібно. Нормальне у вас тіло чи ні, але є речі, з якими неможливо впоратися самотужки.

• Спробуйте заглянути в кінець власного життя, а потім почніть жити так, щоб, опинившись у цій точці, ні про що не шкодувати.

• Любові немає діла до того, що ти можеш і чого не можеш, ким є і ким не можеш бути. Справжня любов дивиться прямо в серце!

• Зіткнувшись труднощами, знаходь в них чисту радість.

• Вважайте ставлення до світу пультом дистанційного керування. 

• Якщо програма, яку ви дивитеся, вам не подобається, ви просто хапаєте пульт і перемикаєте телевізор на іншу програму. Так само і зі ставленням до життя: коли ви незадоволені результатом, змініть підхід, незалежно від того, з якою проблемою ви зіткнулися.

• Ті, хто вважають себе невдахами, - це люди, які не розуміють, наскільки близько до успіху перебували, коли склали руки і здалися.

• Ідеальна зовнішність нічого не означає, якщо душа розбита.

• Зовсім не обов'язково затівати грандіозні проекти, щоб сіяти добре насіння. Навіть малі справи можуть багато значити для іншої людини.

• У стресовій ситуації, відчуваючи неможливість зібратися з силами, дуже важливо відокремити те, що сталося з вами, від того, що відбувається всередині вас.

• Життя може бути прекрасним, якщо ми вибираємо це.

• Ще один день - ще одна можливість!

Що таке ЄС для Українців?

Членство в Європейському Союзі є стратегічною метоюУкраїни — це найкращий спосіб реалізації національних інтересів українців, підвищення нашого статусу в світі,боротьба з корумпованою системою, що так міцно закріпилась в традиціях нашої країни, подолання економічної відсталості, залучення іноземних інвестицій,створення нових робочих місць, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробника, вихід на світові ринки та насамперед на ринок ЄС.

 ЄС - це високий рівень життя. На мою думку, кожен українець відчує на собі переваги , які надасть нам Європа. Наприклад доступний судовий захист, високі і надійні конституційні гарантії прав і свобод людини - те,чого так бракує нам зараз.

ЄС - це підвищення якості товарів, так як в Європі існують єдині правила та стандарти, що дозволяють європейцямкупувати дійсно якісний товар. Тому кожен громадянин Європейського союзу може бути впевнений, що той товар який він придбав дійно якісний та надійний.

ЄС - це вільні подорожі. Після вступу України в Європейський союз для нас відкриваються кордони великої кількості європейських держав. Ми зможемо нарешті вільно пересуватися Європою без перешкод та всіляких "палок в колеса".

І нарешті, що найцікавіше для підлітків та студентів - це Європейська освіта. Навчання в європейських ВНЗ - це реальні перспективи знайти собі достойну, престижну роботу як в Україні так і в країнах ЄС. Європа вкладає великий капітал в освіту, які надають громадянам ЄС гідно жити та працювати навіть закордоном.

 Все дуже гарно звучить, правда? Але чому ми вже зараз не маємо членства Європейського союзу та чому шлях України до ЄС такий довгий та тернистий? Я подумав над деякими факторами, що активно гальмують рух нашої країни до омріяної мети: по-перше - це повільність у проведенні різних економічних реформ, без цього ЄС залишиться для нас мрією. По-друге - це традиційний високий рівень корупції та економічної злочинності, як серед влади так і серед звичайних працівників різних установ. По-третє - це явний дефіцит фахівців серед державних службовців. Але подумайте над елементарними речима, ми повинні відкрити Європу в собі: а це означає раз і назавжди відмовитись від застарілих стандартів та розбивати стереотипи,слідкувати та охороняти наше навколишнє середовище і екологічний стан нашого населеного пункту, працювати на совість, не бути байдужим та не боятися ставати активістом, навчитись брати на себе відповідальність, не давати і не брати хабарів і нарешті поважати інтереси інших, бо наші права рівні.

 Висновок я можу зробити очевидний: українці готові працювати, будувати Україну по-новому для того що б наша країна стала процвітаючою європейською державою. Все залежить лише від нас!

#НіВійні

Хочу просто побажати Миру, того самого дорогоцінного Миру.Але словами ми зробимо не багато, давайте діяти! Закликаю вас будь-якими способами(а їх багато) допомагати українській армії, ви можете просто написати мені в приват або ж на пошту( vladyatsenko1998@mail.ua ) і разом ми зможемо реально щось зробити. Ситуація в країні розвивається не втішно, і на мою думку кожен українець повинен зайняти правильну позицію. Критичне становище в Україні примусило мене стати волонтером , сьогодні - це обов'язок кожного. #СлаваУкраїні

We pray for Ukraine

Hi everyone!

My name is Vlad Yatsenko, I'm sixteen years old. I live in Ukraine, in the town of Solone. Ukraine - is my homeland. I was born here. The last months, our country is experiencing a lot of unrest. To be aloof - just impossible! It all started with a Euromaidan, when Yanukovych sharply changed the course of Ukraine to Russia. But Ukrainian people has always were and will be Europeans. Peaceful rally in Independence Square turned into confrontation between protests and fighters of special battalion "Berkut" . But these battles  was shown that Ukrainians - is strong nation and nothing can stand on the way to the purpose. Large-scale protests demanding resignation of President Yanukovych, Azarov government resignation, signing association with the EU and other requirements to government. Nobody could think that the events deployed so unexpectedly and tragically… So-called "titushki" had beaten journalists who trying tell the truth about the event, and then began the massive beating activists of Euromaidan. February 19 - stormed the Independence Square by using grenades and weapons. Against automatic devices ,grenades and snipers activists used stones and 'cocktails molotova ".

February 20 - shooting of peaceful people at the Independence Square and the nearby group of snipers, killing more than 100 people, injured – 1 000. That's what tragically ended Euromaidan.

I happily remember the days when President Yanukovych has left Ukraine, Yulia Tymoshenko was released from prison and in the country there was peace and tranquility ... But then began the Russian occupation of Crimea, the separatist movement and invasion of Russian troops on the territory of Donetsk and Lugansk region.

We collect money for the army and victims in the zone of Anti Terrorist Operations (ATO). I call every Ukrainian, each conscious politics to help Ukrainian army in a difficult time for the country.

Clearly, ahead of our native Ukraine expects a lot of hardship, but I am sure that we will win!